ПОТІК, ТО́КУ,
Потік, то́ку, м. Потокъ, ручей. Камен. у. Ум. Потічок. Дійшов до потічка, став переходити, підкачав штани. Драг. 191.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 378.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОТІКАТИ, КА́Ю, ЄШ, →← ПОСЯГАТИ, ГА́Ю, ЄШ,